портовий
ПОРТО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́. Прикм. до порт.
Корабель спішить — пливе До портових огнів Александрії (Зеров, Вибр., 1966, 78);
Над порожніми бухтами зводилась сіра громада камуфльованих портових споруд (Кучер, Чорноморці, 1956, 346);
// Який має порт, є портом (про населений пункт).
Згадались йому чужі портові міста, де худі запалені рикші з лементом кидаються до пасажирів, до моряків, навперебій пропонуючи свої послуги… (Гончар, Тронка, 1963, 332);
// Розташований у порту.
Портовий клуб;
// Який працює у порту.
Вадим помітив серед облич італійців чорні обличчя неаполітанських негрів, очевидно портових вантажників (Руд., Остання шабля, 1959, 429);
// у знач. ім. порто́ви́й, о́во́го, ч. Робітник, що працює в порту; портовик.
Вже з катера Матюшенко крикнув іще: — Краще не розходьтеся, ми тільки навідаємось на броненосець, а потім побалакаємо. — Будемо ждати! — крикнули з берега портові й густо завихрили засмальцьованими кепками (Панч, І, 1956, 66).
Словник української мови (СУМ-11)