портовий

ПОРТО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́. Прикм. до порт.

Корабель спішить — пливе До портових огнів Александрії (Зеров, Вибр., 1966, 78);

Над порожніми бухтами зводилась сіра громада камуфльованих портових споруд (Кучер, Чорноморці, 1956, 346);

// Який має порт, є портом (про населений пункт).

Згадались йому чужі портові міста, де худі запалені рикші з лементом кидаються до пасажирів, до моряків, навперебій пропонуючи свої послуги… (Гончар, Тронка, 1963, 332);

// Розташований у порту.

Портовий клуб;

// Який працює у порту.

Вадим помітив серед облич італійців чорні обличчя неаполітанських негрів, очевидно портових вантажників (Руд., Остання шабля, 1959, 429);

// у знач. ім. порто́ви́й, о́во́го, ч. Робітник, що працює в порту; портовик.

Вже з катера Матюшенко крикнув іще: — Краще не розходьтеся, ми тільки навідаємось на броненосець, а потім побалакаємо. — Будемо ждати! — крикнули з берега портові й густо завихрили засмальцьованими кепками (Панч, І, 1956, 66).