портовий

ПОРТО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́.

Прикм. до порт¹.

Корабель спішить – пливе До портових огнів Александрії (М. Зеров);

Над порожніми бухтами зводилась сіра громада камуфльованих портових споруд (В. Кучер);

// Який має порт, є портом (про населений пункт).

Згадались йому чужі портові міста, де худі запалені рикші з лементом кидаються до пасажирів, до моряків, навперебій пропонуючи свої послуги... (О. Гончар);

// Розташований у порту.

Портовий клуб;

// Який працює у порту.

Вадим помітив серед облич італійців чорні обличчя неаполітанських негрів, очевидно портових вантажників (М. Руденко);

// у знач. ім. порто́ви́й, о́во́го, ч. Робітник, що працює в порту; портовик.

Вже з катера Матюшенко крикнув іще: – Краще не розходьтеся, ми тільки навідаємось на броненосець, а потім побалакаємо. – Будемо ждати! – крикнули з берега портові й густо завихрили засмальцьованими кепками (П. Панч).