порубка
ПОРУ́БКА, и, ж.
1. Вирубування, вирубка лісу, дерев.
[Деревіцький:] Порубки не новина, бували вони і раніш (Кроп., IV, 1959, 73);
Кожного ранку Гнат об’їжджає село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу, чи немає ніяких порушень, як-от крадіжка колгоспного майна, порубка дерев на шляху (Тют., Вир, 1964, 65);
Селяни розгромили сотні поміщицьких маєтків, відібрали чимало землі разом з посівами, вчинили масову порубку лісу (Хлібороб Укр., 1, 1969, 5).
2. Місце, ділянка, де вирубано або де вирубують ліс; вирубка (у 2 знач.).
Поминув [Ярослав] березняк, стару дубову порубку, далі зміяста стежка знову підбігала до річки (Мушк., День.., 1967, 79);
Порубка скінчилась, знову почався ліс (Донч., V, 1957, 69).
Словник української мови (СУМ-11)