порубка
ПОРУ́БКА, и, ж.
1. Вирубування, вирубка лісу, дерев.
[Деревіцький:] Порубки не новина, бували вони і раніш (Кроп., IV, 1959, 73);
Кожного ранку Гнат об’їжджає село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу, чи немає ніяких порушень, як-от крадіжка колгоспного майна, порубка дерев на шляху (Тют., Вир, 1964, 65);
Селяни розгромили сотні поміщицьких маєтків, відібрали чимало землі разом з посівами, вчинили масову порубку лісу (Хлібороб Укр., 1, 1969, 5).
2. Місце, ділянка, де вирубано або де вирубують ліс; вирубка (у 2 знач.).
Поминув [Ярослав] березняк, стару дубову порубку, далі зміяста стежка знову підбігала до річки (Мушк., День.., 1967, 79);
Порубка скінчилась, знову почався ліс (Донч., V, 1957, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порубка — пору́бка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- порубка — -и, ж. 1》 Вирубування, вирубка лісу, дерев. 2》 Місце, ділянка, де вирубано або де вирубують ліс; вирубка (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- порубка — ПОРУ́БКА, и, ж. 1. Вирубування, вирубка лісу, дерев. [Деревіцький:] Порубки не новина, бували вони і раніш (М. Кропивницький); Селяни розгромили сотні поміщицьких маєтків, відібрали чимало землі разом з посівами, вчинили масову порубку лісу (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- порубка — ВИРУ́БУВАННЯ (лісу, дерев), ВИ́РУБ, РУБА́ННЯ, ПО́РУБ, ВИ́РУБКА рідше, ПОРУ́БКА рідше. Вирубування лісів без усякого господарського розрахунку згубно позначилося на стані річок України (з журналу); Це був ліс старий,.. Словник синонімів української мови