1. Словник української мови у 20 томах

порубка

ПОРУ́БКА, и, ж.

1. Вирубування, вирубка лісу, дерев.

[Деревіцький:] Порубки не новина, бували вони і раніш (М. Кропивницький);

Селяни розгромили сотні поміщицьких маєтків, відібрали чимало землі разом з посівами, вчинили масову порубку лісу (з наук. літ.).

2. Місце, ділянка, де вирубано або де вирубують ліс; вирубка (у 2 знач.).

Поминув [Ярослав] березняк, стару дубову порубку, далі зміяста стежка знову підбігала до річки (Ю. Мушкетик);

Порубка скінчилась, знову почався ліс (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порубка — пору́бка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. порубка — -и, ж. 1》 Вирубування, вирубка лісу, дерев. 2》 Місце, ділянка, де вирубано або де вирубують ліс; вирубка (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порубка — ВИРУ́БУВАННЯ (лісу, дерев), ВИ́РУБ, РУБА́ННЯ, ПО́РУБ, ВИ́РУБКА рідше, ПОРУ́БКА рідше. Вирубування лісів без усякого господарського розрахунку згубно позначилося на стані річок України (з журналу); Це був ліс старий,.. Словник синонімів української мови
  4. порубка — ПОРУ́БКА, и, ж. 1. Вирубування, вирубка лісу, дерев. [Деревіцький:] Порубки не новина, бували вони і раніш (Кроп., IV, 1959, 73); Кожного ранку Гнат об’їжджає село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу, чи немає ніяких порушень... Словник української мови в 11 томах