порунтати

ПОРУ́НТАТИ, аю, аєш, док., перех., діал.

1. Потурбувати, потривожити кого-небудь.

Ще нижче він похилився, і як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шептом, щоб її не порунтати, та вже й до смерті своєї крався і шептав (Вовчок, VI, 1956, 224).

2. Узяти що-небудь без дозволу.

— Ти, відай, злодій? — Я, пане, ще чужого стебла не порунтав (Стеф., І, 1949, 121).

Значення в інших словниках

1. порунтати — пору́нтати дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. порунтати — -аю, -аєш, док., перех., діал. 1》 Потурбувати, потривожити кого-небудь. 2》 Узяти що-небудь без дозволу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порунтати — ПОРУ́НТАТИ, аю, аєш, док., кого, що, діал. 1. Потурбувати, потривожити кого-небудь. Ще нижче він похилився, і як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шептом, щоб її не порунтати, та вже й до смерті своєї крався і шептав (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах