поряснішати
ПОРЯСНІ́ШАТИ, ає. Док. до рясні́шати.
Ми летіли під хмарами, які дедалі згущались, порошили снігом. Мені навіть закралась зрадлива думка, — щоб сніг поряснішав, знялась хуртовина і літак повернувся (Баш, На.. дорозі, 1967, 178);
// З’явитися де-небудь у більшій кількості, стати численнішим.
Посуха, неврожаї… — Що ж, потилицю хіба чухати? Од цього кіп на ниві не поряснішає (Головко, І, 1957, 239);
Доярка подивилася на нього строгими очима і міцно стулила губи, від чого зморшки на її обличчі ще поряснішали (Жур., Опов., 1956, 26).
Словник української мови (СУМ-11)