порідний

ПОРІ́ДНИЙ, ПОРО́ДНИЙ, а, е.

1. Прикм. до поро́да 1.

Важливою умовою дальшого розвитку тваринництва є піднесення племінної справи, поліпшення порідних якостей худоби (Рад. Укр., 1.II 1968, 1);

Організація племінної роботи дозволила докорінно поліпшити породний склад стада (Хлібороб Укр., 9, 1963, 4);

// Власт. певній породі.

Вміст [жиру] в молоці залежить від породних та індивідуальних особливостей корів, їх годівлі й утримання (Соц. твар., 1, 1956, 20).

2. с. г., рідко. Те саме, що поро́дистий 1.

Відомо, що порідна худоба при однакових умовах годівлі, догляду і утримання дає більше продукції, краще оплачує затрачені корми і працю (Ком. Укр., 4, 1961, 15);

Одним з ефективних способів підвищення продуктивності птахівництва є розведення породної високопродуктивної птиці (Птахівн., 1955, 25).

Значення в інших словниках

1. порідний — порі́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. порідний — породний, -а, -е. 1》 Прикм. до порода 1). || Власт. певній породі. 2》 с. г., рідко. Те саме, що породистий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порідний — ПОРІ́ДНИЙ див. поро́дний.  Словник української мови у 20 томах
4. порідний — ПОРО́ДИСТИЙ (про тварин — який має яскраво виражені ознаки доброї породи), ЧИСТОКРО́ВНИЙ, КРО́ВНИЙ рідше, ЧИСТОПОРІ́ДНИЙ (ЧИСТОПОРОДНИЙ), ЧИСТОПЛЕМІННИЙ, ПОРІ́ДНИЙ (ПОРО́ДНИЙ) с.-г. Дівчата й молодиці корів доїли. А корови ж у нас добрячі, породисті (Є.  Словник синонімів української мови