Словник української мови в 11 томах

порізно

ПО́РІЗНО, присл.

1. Окремо, нарізно, поодинці.

2. Неузгоджено з іншими; роз’єднано.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. порізно — по́різно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. порізно — див. нарізно; окремо  Словник синонімів Вусика
  3. порізно — присл. 1》 Окремо, нарізно, поодинці. 2》 Неузгоджено з іншими; роз'єднано.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порізно — Наріжно, окремо, зокрема, поодинці, див. осібно, сепаратний, роздільно  Словник чужослів Павло Штепа
  5. порізно — ПО́РІЗНО, присл. 1. Окремо, нарізно, поодинці. 2. Неузгоджено з іншими; роз'єднано.  Словник української мови у 20 томах
  6. порізно — ОКРЕ́МО (не разом, не підряд), ЗОКРЕ́МА́, РІ́ЗНО, НА́РІЗНО, ПО́РІЗНО, ОСІ́БНО рідше. Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки групувалися окремо (Григорій Тютюнник); Шумно влетівши в кімнату, Боря.. привітався до кожного зокрема (О.  Словник синонімів української мови
  7. порізно — По́різно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. порізно — Порізно нар. Отдѣльно, врозь. Н. Вол. у. Планети не гуртом бігають, а вростич, жадна собі порізно. Ком. І. 25.  Словник української мови Грінченка