порікування
ПОРІ́КУВАННЯ, я, с., заст., розм. Дія за знач. порі́кувати;
// Нарікання, ремствування.
Вихром пролітають у цирку порікування, сперечки [суперечки], гомін (Л. Укр., II, 1951, 528);
*Образно. Порікування дрібних камінців наводило оспалість і досаду (Л. Укр., І, 1951, 185).
Словник української мови (СУМ-11)