посвятитися

ПОСВЯТИ́ТИСЯ¹, свячу́ся, свя́тишся, док., церк. Стати освяченим після виконання відповідного релігійного обряду.

◊ [І] вода́ не посвя́титься; [І] па́ски не посвя́тяться без кого, заст. — те саме, що Вода́ не освя́титься без кого ( див. освя́чуватися).

[Вася (вичитував):] Підписались срібло-злато церковне брати: Смик Серьога, Копистка Мусій та Парасковея… [Голос:] І сюди вскочила! [Другий:] Аякже! Без неї й паски не посвятяться! (М. Куліш, П’єси, 1960, 41);

Вести приїжджих гостей випало на долю Семену Бойкові, до нього вчепилася й дружина, — без неї, бач, вода не посвятиться (Ю. Янов., Мир, 1956, 144).

ПОСВЯТИ́ТИСЯ² див. посвя́чуватися.

Значення в інших словниках

1. посвятитися — посвяти́тися 1 дієслово доконаного виду стати посвяченим посвяти́тися 2 дієслово доконаного виду висвячуватися  Орфографічний словник української мови
2. посвятитися — I -свячуся, -святишся, док., церк. Стати освяченим після виконання відповідного релігійного обряду. II див. посвячуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посвятитися — ПОСВЯТИ́ТИСЯ¹, свячу́ся, свя́тишся, док., рел.-церк. Стати освяченим після виконання відповідного релігійного обряду. ПОСВЯТИ́ТИСЯ² див. посвя́чуватися.  Словник української мови у 20 томах
4. посвятитися — посвяти́тися виявити самопожертву; перейнятися чужими проблемами і посилено допомагати (м, ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. посвятитися — вода́ не освя́ти́ться (відсвя́ти́ться, посвя́ти́ться) без кого, перев. ірон. Щось не обійдеться без кого-небудь. А Солов’їха і свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І.  Фразеологічний словник української мови
6. посвятитися — Посвячуватися, -чуюся, -єшся сов. в. посвяти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Рукополагаться, рукоположиться, постригаться, постричься. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився. Ном. № 210. Піду я в манастир, там посвячуся, на тебе, мила, не подивлюся. Гол. І. 249.  Словник української мови Грінченка