посвячення
ПОСВЯ́ЧЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. посвяти́ти¹.
— Та се ми вволили волю діда Якова, давнього нашого старости. Се він нас запрохав на посвячення свого млина.., — говорила Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 98).
ПОСВЯ́ЧЕННЯ², я, с.
1. Дія за знач. посвяти́ти².
Дедалі ширше запроваджується нова радянська обрядність.. На заводі «Арсенал» імені В. І. Леніна практикується посвячення юнаків і дівчат в робітники (Рад. Укр., 1.II 1964, 1);
За прикладом вечорів посвячення у робітники в багатьох колгоспах впроваджується обряд посвячення у хлібороби (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 82).
2. діал. Самозречення, жертва.
Сила волі, запалу, посвячення у того чоловіка величезна! (Фр., III, 1950, 278).
ПОСВЯ́ЧЕННЯ³, я, с. Дія за знач. посвяти́ти³.
Словник української мови (СУМ-11)