посвячення
ПОСВЯ́ЧЕННЯ¹, я, с.
Дія за знач. посвяти́ти¹.
– Та се ми вволили волю діда Якова, давнього нашого старости. Се він нас запрохав на посвячення свого млина.., – говорила Ватя (І. Нечуй-Левицький).
ПОСВЯ́ЧЕННЯ², я, с.
1. Дія за знач. посвяти́ти².
2. діал. Самозречення, жертва.
Сила волі, запалу, посвячення у того чоловіка величезна! (І. Франко).
ПОСВЯ́ЧЕННЯ³, я, с.
Дія за знач. посвяти́ти³.
Повільно відкривалося внаслідок певної ініціації (посвячення людини в оцю [парубоцьку] сферу). Не випадково спочатку виникало парубоцьке товариство, потім дівоче товариство (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)