посидіннячко
ПОСИДІ́ННЯЧКО, а, с., рідко. Пестл. до посиді́ння;
// Сидіння надворі.
[Маруся:] Ой, весна красна! що нам принесла? Принесла тепло і добреє літечко.. А старим бабам — посидіннячко, А господарям — поле орати, А господиням — на кроснах ткати (Н.-Лев., II, 1956, 462).
Словник української мови (СУМ-11)