посинілий

ПОСИ́НІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поси́ні́ти.

Сонце вже перекотилося за верби й осокори і чітко малювало рухливі верховини у знов посинілому небі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 116);

// У знач. прикм.

На солому одкинулась мертва рука І звисає холодна, важка, посиніла (Л. Укр., IV, 1954, 265);

Дивлюся на свої босі посинілі ноги, важко зітхаю і плентаюсь до хати, щоб не схопити маминого запотиличника (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 11).

Значення в інших словниках

1. посинілий — поси́ні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. посинілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до посиніти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посинілий — ПОСИ́НІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до поси́ні́ти. Сонце вже перекотилося за верби й осокори і чітко малювало рухливі верховини у знов посинілому небі (Дніпрова Чайка); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. посинілий — Посинілий, -а, -е Посинѣвшій. Посинілі руки. Мир. Пов. І. 158 б.  Словник української мови Грінченка