поскрип

ПО́СКРИП, у, ч. Скрип, поскрипування.

Згодом підсилилася [Ольга] плечем: іржавий прут з легеньким поскрипом, гейби зітхаючи, піддався (Кач., II, 1958, 70);

Пригорнувши до себе Дмитрика, заснув [Коропов] на дивані. Дихав глибоко, і від кожного його подиху спроквола поскрипували пружини дивана. В той поскрип розмірено і владно вмішувався дзвін старого настінного годинника (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 114).

Значення в інших словниках

1. поскрип — по́скрип іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. поскрип — -у, ч. Скрип, поскрипування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскрип — ПО́СКРИП, у, ч. Скрип, поскрипування. Згодом підсилилася [Ольга] плечем: іржавий прут з легеньким поскрипом, гейби зітхаючи, піддався (Я. Качура); Пригорнувши до себе Дмитрика, заснув [Коропов] на дивані.  Словник української мови у 20 томах