поснувати

ПОСНУВА́ТИ¹, ую́, ує́ш, док., перех.

1. Снуючи нитки, виготовити основу тканини.

Пряла баба Довгу нічку, Спряла баба Добру мичку. А як спряла, Поснувала — Полотна шматок Наткала (Перв., Райдуга.., 1960, 55);

*Образно. Срібну павутину місяць поснував серед тих осінніх, серед шерхлих трав (Брат., Вересень, 1949, 26).

2. перен. Обплести, огорнути, оповити і т. ін. багато чого-небудь, у багатьох місцях.

А бір стоїть, як і стояв, Стоїть, — нікуди не двигнеться, І мох коріння поснував, І, як лилося, Ворскло ллється… (Щог., Поезії, 1958, 360).

ПОСНУВА́ТИ², ую́, ує́ш, док., розм., рідко. Те саме, що посновига́ти.

Дід, мов біла тінь, поснував коло куреня, обійшов кругом пасіку, щось шепочучи собі під ніс (Мирний, І, 1954, 172);

Терентій поснував по подвір’ї, передумуючи, де йому найкраще збути непевне добро (Стельмах, І, 1962, 498).

Значення в інших словниках

1. поснувати — поснува́ти 1 дієслово доконаного виду снуючи, виготовити основу тканини поснува́ти 2 дієслово доконаного виду посновигати рідко  Орфографічний словник української мови
2. поснувати — I -ую, -уєш, док., перех. 1》 Снуючи нитки, виготовити основу тканини. 2》 перен. Обплести, огорнути, оповити і т. ін. багато чого-небудь, у багатьох місцях. II -ую, -уєш, док., розм., рідко. Те саме, що посновигати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поснувати — ПОСНУВА́ТИ¹, ую́, ує́ш, док., що. 1. Снуючи нитки, виготовити основу тканини. Пряла баба Довгу нічку, Спряла баба Добру мичку. А як спряла, Поснувала – Полотна шматок Наткала (Л. Первомайський); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. поснувати — Поснувати, сную, -єш гл. Сдѣлать основу для ткани; протянуть нитки. Що по нашім двору чорним шовком та посноване. Грин. ІІІ. 470.  Словник української мови Грінченка