поснуватися

ПОСНУВА́ТИСЯ, ує́ться, док.

1. Почати снуватися, виникати в голові одна за одною (про думки, мрії і т. ін.).

Мелашка, підбадьорена за свою ходу, ще бистріше взяла ногу. А мислі по-старечому поснувалися їй, одна одну здоганяючи (Кос., Новели, 1962, 145).

2. Простягнутися в різних напрямках по поверхні чого-небудь.

Дніпро з притоками, стариками, старицями, поснувався по землі, як дорогоцінна її кров у судинах (Довж., III, 1960, 502);

// Почати поширюватися в певному напрямі; потягнутися (про дим, туман тощо).

Давид.. затягся цигаркою — димок з неї до лівого ока тоненько поснувався — аж примружив парубок (Головко, II, 1957, 31).

Значення в інших словниках

1. поснуватися — поснува́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поснуватися — -ується, док. 1》 Почати снуватися, виникати в голові одна за одною (про думки, мрії і т. ін.). 2》 Простягнутися в різних напрямках по поверхні чого-небудь. || Почати поширюватися в певному напрямі; потягнутися (про дим, туман тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поснуватися — ПОСНУВА́ТИСЯ, ує́ться, док. 1. Почати снуватися, виникати в голові одна за одною (про думки, мрії і т. ін.). Мелашка, підбадьорена за свою ходу, ще бистріше взяла ногу. А мислі по-старечому поснувалися їй, одна одну здоганяючи (Г. Косинка).  Словник української мови у 20 томах