поснуватися
ПОСНУВА́ТИСЯ, ує́ться, док.
1. Почати снуватися, виникати в голові одна за одною (про думки, мрії і т. ін.).
Мелашка, підбадьорена за свою ходу, ще бистріше взяла ногу. А мислі по-старечому поснувалися їй, одна одну здоганяючи (Кос., Новели, 1962, 145).
2. Простягнутися в різних напрямках по поверхні чого-небудь.
Дніпро з притоками, стариками, старицями, поснувався по землі, як дорогоцінна її кров у судинах (Довж., III, 1960, 502);
// Почати поширюватися в певному напрямі; потягнутися (про дим, туман тощо).
Давид.. затягся цигаркою — димок з неї до лівого ока тоненько поснувався — аж примружив парубок (Головко, II, 1957, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поснуватися — поснува́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поснуватися — -ується, док. 1》 Почати снуватися, виникати в голові одна за одною (про думки, мрії і т. ін.). 2》 Простягнутися в різних напрямках по поверхні чого-небудь. || Почати поширюватися в певному напрямі; потягнутися (про дим, туман тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поснуватися — ПОСНУВА́ТИСЯ, ує́ться, док. 1. Почати снуватися, виникати в голові одна за одною (про думки, мрії і т. ін.). Мелашка, підбадьорена за свою ходу, ще бистріше взяла ногу. А мислі по-старечому поснувалися їй, одна одну здоганяючи (Г. Косинка). Словник української мови у 20 томах