поспатися
ПОСПА́ТИСЯ¹, пи́ться, док., безос., кому, розм. Поспати всмак якийсь час.
Виростеш, сама ти І вервечки й бильця Будеш лаштувати, Довго не поспиться (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 99).
ПОСПА́ТИСЯ², спимо́ся, спите́ся, док., діал. Заснути (про багатьох).
— Але як оце ми поспались у новій одежі? — питала Марія у Василини (Н.-Лев., II, 1956, 118);
Потім дітей, як поспались, загорожено [загороджено] ширмою, а ми засіли до стола, маючи пити чай (Л. Укр., III, 1952, 707).
Словник української мови (СУМ-11)