поспорити
ПОСПО́РИТИ, рю, риш, док.
1. Вступити в суперечку з ким-небудь.
Івга було часом і поспорить,.. і на батька стане гримати: зачим [нащо] таку волю йому [синові] дає (Кв.-Осн., II, 1956, 255);
Соловейко з зозулею поспорили, чий голос солодший, а їх обох кішка піймала, поки вони співали (Григ., Вибр., 1959, 245);
// розм. Посперечатися на гроші, яку-небудь річ і т. ін.; піти в заклад;
// рідко. Посваритися з ким-небудь.
2. перен. Не поступитися кому-, чому-небудь у чомусь.
[Прокіп:] Ми свою землю ще як слід не розбудили. А коли розбудимо красуню нашу, ми весь Радянський Союз заллємо пшеницею, а по винограду поспоримо з самим французом (Корн., II, 1955, 94).
3. Спорити, сперечатися з ким-небудь якийсь час.
Отак поспорять, покричать; ..та й розійдуться (Мирний, І, 1949, 184).
Словник української мови (СУМ-11)