поспорити
ПОСПО́РИТИ, рю, риш, док.
1. Вступити в суперечку з ким-небудь.
Івга було часом і поспорить,.. і на батька стане гримати: зачим [нащо] таку волю йому [синові] дає (Кв.-Осн., II, 1956, 255);
Соловейко з зозулею поспорили, чий голос солодший, а їх обох кішка піймала, поки вони співали (Григ., Вибр., 1959, 245);
// розм. Посперечатися на гроші, яку-небудь річ і т. ін.; піти в заклад;
// рідко. Посваритися з ким-небудь.
2. перен. Не поступитися кому-, чому-небудь у чомусь.
[Прокіп:] Ми свою землю ще як слід не розбудили. А коли розбудимо красуню нашу, ми весь Радянський Союз заллємо пшеницею, а по винограду поспоримо з самим французом (Корн., II, 1955, 94).
3. Спорити, сперечатися з ким-небудь якийсь час.
Отак поспорять, покричать; ..та й розійдуться (Мирний, І, 1949, 184).
Значення в інших словниках
- поспорити — Прискорити [I] Словник з творів Івана Франка
- поспорити — поспо́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поспорити — -рю, -риш, док. 1》 Вступити в суперечку з ким-небудь. || розм. Посперечатися на гроші, яку-небудь річ і т. ін.; піти в заклад. || рідко. Посваритися з ким-небудь. 2》 перен. Не поступитися кому-, чому-небудь у чомусь. 3》 Спорити, сперечатися з ким-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поспорити — ПОСПО́РИТИ, рю, риш, док. 1. Вступити в суперечку з ким-небудь. Івга було часом і поспорить, .. і на батька стане гримати: зачим [нащо] таку волю йому [синові] дає (Г. Словник української мови у 20 томах
- поспорити — СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал. Словник синонімів української мови