поспорити
СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал., ПЕРЕКОРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: поспереча́тися, поспо́рити, поспо́ритися. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним (І. Нечуй-Левицький); Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками (Панас Мирний); — Отак би й давно, — сказав голова. — Вже звісно, що проти копитана (капітана) не можна спорить (Г. Квітка-Основ'яненко); Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (І. Микитенко); Чути було суперечку двох мужиків, бо вони перечилися з таким завзятком, що перекричали цілу громаду (Лесь Мартович).
Значення в інших словниках
- поспорити — Прискорити [I] Словник з творів Івана Франка
- поспорити — поспо́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поспорити — -рю, -риш, док. 1》 Вступити в суперечку з ким-небудь. || розм. Посперечатися на гроші, яку-небудь річ і т. ін.; піти в заклад. || рідко. Посваритися з ким-небудь. 2》 перен. Не поступитися кому-, чому-небудь у чомусь. 3》 Спорити, сперечатися з ким-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поспорити — ПОСПО́РИТИ, рю, риш, док. 1. Вступити в суперечку з ким-небудь. Івга було часом і поспорить, .. і на батька стане гримати: зачим [нащо] таку волю йому [синові] дає (Г. Словник української мови у 20 томах
- поспорити — ПОСПО́РИТИ, рю, риш, док. 1. Вступити в суперечку з ким-небудь. Івга було часом і поспорить,.. і на батька стане гримати: зачим [нащо] таку волю йому [синові] дає (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах