1. Словник української мови у 20 томах

поспорити

ПОСПО́РИТИ, рю, риш, док.

1. Вступити в суперечку з ким-небудь.

Івга було часом і поспорить, .. і на батька стане гримати: зачим [нащо] таку волю йому [синові] дає (Г. Квітка-Основ'яненко);

Соловейко з зозулею поспорили, чий голос солодший, а їх обох кішка піймала, поки вони співали (Грицько Григоренко);

// розм. Посперечатися на гроші, яку-небудь річ і т. ін.; піти в заклад.;

// рідко. Посваритися з ким-небудь.

2. Спорити, сперечатися з ким-небудь якийсь час.

Отак поспорять, покричать; .. та й розійдуться (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поспорити — Прискорити [I] Словник з творів Івана Франка
  2. поспорити — поспо́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. поспорити — -рю, -риш, док. 1》 Вступити в суперечку з ким-небудь. || розм. Посперечатися на гроші, яку-небудь річ і т. ін.; піти в заклад. || рідко. Посваритися з ким-небудь. 2》 перен. Не поступитися кому-, чому-небудь у чомусь. 3》 Спорити, сперечатися з ким-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поспорити — СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  5. поспорити — ПОСПО́РИТИ, рю, риш, док. 1. Вступити в суперечку з ким-небудь. Івга було часом і поспорить,.. і на батька стане гримати: зачим [нащо] таку волю йому [синові] дає (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах