поспішливий

ПОСПІ́ШЛИВИЙ, а, е.

1. Який завжди поспішає, квапиться; квапливий.

Поспішлива людина.

2. Швидкий, поспішний.

Поспішлива хода.

Значення в інших словниках

1. поспішливий — поспі́шливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. поспішливий — -а, -е. 1》 Який завжди поспішає, квапиться; квапливий. Поспішлива людина. 2》 Швидкий, поспішний. Поспішлива хода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поспішливий — ПОСПІ́ШЛИВИЙ, а, е. 1. Який завжди поспішає, квапиться; квапливий. Такий він [Юлій Вовк] завжди – поспішливий, розкиданий, незібраний (Ю. Мушкетик); Поспішлива людина. 2. Швидкий, поспішний.  Словник української мови у 20 томах
4. поспішливий — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм.  Словник синонімів української мови