поспішно
ПОСПІ́ШНО. Присл. до поспі́шний 1.
Хоть од Дидони плив [Еней] поспішно, Та плакав гірко, неутішно (Котл., І, 1952, 87);
Поспішно, наче від цього багато залежить, скидаю речі у чемодан, одну на другу, жужмом (Коцюб., II, 1955, 266);
Противник поспішно відходив на Будапешт, мінуючи позад себе шосе (Гончар, III, 1959, 231).
Словник української мови (СУМ-11)