постерегти
ПОСТЕРЕГТИ́¹, ежу́, еже́ш, док. Стерегти якийсь час.
— А пасіку на кого кинемо, Свириде? Роя дожидаю, повинен рій сьогодні бути.. — Хочете, я постережу роя? (Мирний, І, 1954, 280);
— Іди, йди, Павлушо, дообідуй. Мама нікуди не втече. Я вже постережу (Головко, II, 1957, 374);
Дядя Михайло промовив до мене ласкаво: — Сашко, піди постережи, щоб нас ніхто тут не застукав і не підслухав (Сміл., Сашко, 1957, 124).
ПОСТЕРЕГТИ́² див. постеріга́ти.
Словник української мови (СУМ-11)