постерегти
ПОСТЕРЕГТИ́¹, ежу́, еже́ш, док.
Стерегти якийсь час.
– А пасіку на кого кинемо, Свириде? Роя дожидаю, повинен рій сьогодні бути .. – Хочете, я постережу роя? (Панас Мирний);
– Іди, йди, Павлушо, дообідуй. Мама нікуди не втече. Я вже постережу (А. Головко);
Дядя Михайло промовив до мене ласкаво: – Сашко, піди постережи, щоб нас ніхто тут не застукав і не підслухав (Л. Смілянський).
ПОСТЕРЕГТИ́² див. постеріга́ти.
Словник української мови (СУМ-20)