постилати
ПОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., розм. Те саме, що стели́ти.
— Що будемо постилати? — Ой у тебе запащина, А у мене сірячина, То те будем постилати (Чуб., V, 1874, 191);
Дівчата на берег полотна білити повиносили, вмочають, постилають… (Барв., Опов.., 1902, 544).
Словник української мови (СУМ-11)