постилати

СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.: постели́ти, посла́ти, просла́ти, простели́ти, розстели́ти, розісла́ти, настели́ти, насла́ти, ви́стелити, ви́слати, помости́ти. Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на переложне сіно свіже рядно (М. Стельмах); Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент (В. Кучер); Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі, і неутішно плакав (Панас Мирний); Онися.. простелила на траві рушники, поклала ложки, поставила миски й покликала орачів полуднувати (І. Нечуй-Левицький); Помостити сіно на возі.

Значення в інших словниках

1. постилати — постила́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. постилати — -аю, -аєш, недок., перех., розм. Те саме, що стелити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постилати — ПОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, розм. Те саме, що стели́ти. – Що будемо постилати? – Ой у тебе запащина, А у мене сірячина, То те будем постилати (П. Чубинський); Дівчата на берег полотна білити повиносили, вмочають, постилають... (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
4. постилати — ПОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., розм. Те саме, що стели́ти. — Що будемо постилати? — Ой у тебе запащина, А у мене сірячина, То те будем постилати (Чуб., V, 1874, 191); Дівчата на берег полотна білити повиносили, вмочають, постилають… (Барв., Опов.., 1902, 544).  Словник української мови в 11 томах
5. постилати — Постила́ти, -ла́ю, -єш сов. в. послати, -стелю, -леш, гл. Стлать, постлать. — Що будемо постилати? — Ой у тебе запащина, а у мене сірячина, то те будем постилати. Чуб. V. 191. Послала баба рядна. Рудч. Ск. І. 37.  Словник української мови Грінченка