постирати

ПОСТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Стерти, обтерти все або багато чого-небудь.

Візьми он стирок та постирай лави (Сл. Гр.);

Постирала [Маруся] порох з полиць, поставила слоїки на полицях і, впоравшись, вийшла до матері в гостинну (Н.-Лев., VI, 1966, 16);

// Витерти (гумкою і т. ін.) що-небудь написане, намальоване.

Вона взяла гумку й постирала всі художні вправи Васі (Собко, Біле полум’я, 1952, 138);

*Образно. Негода і невблаганний час постирали ті написи, як і саму білу фарбу з хреста (Н.-Лев., II, 1956, 383).

2. Часто тручи, згладити нерівності на поверхні чого-небудь;

// перен. Зробити нерізким, малопомітним; пом’якшити.

Роки постирали колись різкі риси, закруглили, пожмакали їх (Мушк., Серце.., 1962, 285).

3. Пошкодити або знищити тертям усе або багато чого-небудь.

За рік постирала нігті на пучках, що тільки живе м’ясо лишила (Барв., Опов.., 1902, 242).

Значення в інших словниках

1. постирати — постира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. постирати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Стерти, обтерти все чи багато чого-небудь. || Витерти (гумкою і т. ін.) що-небудь написане, намальоване. 2》 Часто тручи, згладити нерівності на поверхні чого-небудь. || перен. Зробити нерізким, малопомітним; пом'якшити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постирати — ПОСТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Стерти, обтерти все або багато чого-небудь. Візьми он стирок та постирай лави (Сл. Б. Грінченка); Постирала [Маруся] порох з полиць, поставила слоїки на полицях і, впоравшись, вийшла до матері в гостинну (І.  Словник української мови у 20 томах
4. постирати — Постира́ти, -ра́ю, -ра́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. постирати — Постира́ти, -ра́ю, -єш гл. Вытереть, стереть. Візьми он стирок та постирай лави.  Словник української мови Грінченка