постраждалий
ПОСТРАЖДА́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до постражда́ти.
2. у знач. ім. постражда́лий, лого, ч. Той, хто постраждав.
— Дайте мені, як постраждалому, тільки панську землю — Це ти постраждав? — обурився Бондар (Стельмах, II, 1962, 22).
Словник української мови (СУМ-11)