пострахати

ПОСТРАХА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОСТРАШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех., розм. Налякати карою за які-небудь дії, вчинки, щоб не допустити повторення їх; настрахати, пристрашити.

Ну бігать [Андрійко], гомоніть, гайнувати.. Де то вже, хоч жалко, не жалко, а треба впинить: і пострахаєш було і покрикнеш на його… (Вовчок, І, 1955, 274);

— Пострашити можна, щоби на другий раз не лакомився на чужу працю, але забити, то ні (Фр., II, 1950, 17);

— Я вже потай од Федора коли-не-коли і паском пострахаю [сина] (Головко, II, 1957, 576);

*Образно. Пострахала [хмарина] громом-зливою (Дор., Тобі, народе.., 1959, 31).

Значення в інших словниках

1. пострахати — постраха́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пострахати — -аю, -аєш і пострашити, -шу, -шиш, док., перех., розм. Налякати карою за які-небудь дії, вчинки, щоб не допустити повторення їх; настрахати, пристрашити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пострахати — ПОСТРАХА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОСТРАШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., кого, розм. Налякати карою за які-небудь дії, вчинки, щоб не допустити повторення їх; настрахати, пристрашити. Ну бігать [Андрійко], гомоніть, гайнувати ..  Словник української мови у 20 томах
4. пострахати — Постраха́ти, -ха́ю, -єш гл. Постращать. Хоч жалко, не жалко, а треба впинить: і пострахаєш було, і крикнеш на його. МВ. ІІ. 10.  Словник української мови Грінченка