пострахати
ПОСТРАХА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОСТРАШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., кого, розм.
Налякати карою за які-небудь дії, вчинки, щоб не допустити повторення їх; настрахати, пристрашити.
Ну бігать [Андрійко], гомоніть, гайнувати .. Де то вже, хоч жалко, не жалко, а треба впинить: і пострахаєш було і покрикнеш на його... (Марко Вовчок);
– Пострашити можна, щоби на другий раз не лакомився на чужу працю, але забити, то ні (І. Франко);
– Я вже потай од Федора коли-не-коли і паском пострахаю [сина] (А. Головко);
* Образно. Пострахала [хмарина] громом-зливою (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)