пострах

ПО́СТРАХ, у, ч., розм.

1. Те саме, що страх¹.

Відси дикі звірі розносили пострах на цілу околицю і на всі полонини (І. Франко);

Пострах ударив йому в око чорною блискавкою, пронизав усе тіло, обезвладнив на коротку мить ту руку, що тримала в кишені автоматичного пістолета (П. Загребельний).

2. кого, для кого. Про людину або предмет, що викликає страх у кого-небудь.

За правду, за волю ми станемо враз, Ланці, ні багнети не пострах для нас! (з народної пісні);

Став [Довбуш] улюбленцем бідних і пострахом панів, підпанків і їхніх посіпак (В. Гжицький).

(1) На по́страх кому і без дод. – щоб налякати когось; для настрашки.

– Ти гадаєш, що я цівку тілько на пострах ношу? Го-го! (І. Франко);

На пострах іншим судді скарали на горло чотирьох, що приховали гречку та бодню меду (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. пострах — по́страх іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пострах — -у, ч., розм. 1》 Те саме, що страх. Сіяти пострах. 2》 кого, для кого. Про людину або предмет, що викликає страх у кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пострах — Страх  Словник застарілих та маловживаних слів
4. пострах — ОПУ́ДАЛО (подоба людської постаті з накинутого на хрестовину старого одягу, яку ставлять на городах для відстрашування птахів), СТРАХОПУ́Д розм., ПО́СТРАХ розм., ДІД розм., ЧУПЕРА́ДЛО розм., ХИМЕ́РА заст., ОПУ́Д діал., ОПУ́ДА діал.  Словник синонімів української мови
5. пострах — ПО́СТРАХ, у, ч., розм. 1. Те саме, що страх. Відси дикі звірі розносили пострах на цілу околицю і на всі полонини (Фр., VI, 1951, 10); Пострах ударив йому в око чорною блискавкою, пронизав усе тіло, обезвладнив на коротку мить ту руку...  Словник української мови в 11 томах
6. пострах — По́страх, -ху м. Страхъ, ужасъ; устрашеніе. Сотворив потужну силу ворогам твоїм на пострах 2. К. Псал. 14. І тичка в мене в руках, щоб ніхто не підійшов. Не ходи! держу на пострасі. Г. Барв. 314.  Словник української мови Грінченка