построчити
ПОСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док.
1. Якийсь час строчити, шити на машині.
2. перен., розм. Почати швидко писати.
3. перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін.;
// Стріляти якийсь час.
Івашко построчив з автомата в один бік і кинувся по ходу сполучення (Панч, Іду, 1946, 59).
Словник української мови (СУМ-11)