построчити
ПОСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док.
1. Якийсь час строчити, шити на машині.
2. перен., розм. Почати швидко писати.
3. перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін.;
// Стріляти якийсь час.
Івашко построчив з автомата в один бік і кинувся по ходу сполучення (Панч, Іду, 1946, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- построчити — построчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- построчити — -строчу, -строчиш, док. 1》 Якийсь час строчити, шити на машині. 2》 перен., розм. Почати швидко писати. 3》 перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін. || Стріляти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- построчити — ПОСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док. 1. Якийсь час строчити, шити на машині. 2. перен., розм. Почати швидко писати. 3. перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін.; // Стріляти якийсь час. Івашко построчив з автомата в один бік і кинувся по ходу сполучення (П. Панч). Словник української мови у 20 томах