1. Орфографічний словник української мови

построчити

построчи́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. построчити — -строчу, -строчиш, док. 1》 Якийсь час строчити, шити на машині. 2》 перен., розм. Почати швидко писати. 3》 перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін. || Стріляти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. построчити — ПОСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док. 1. Якийсь час строчити, шити на машині. 2. перен., розм. Почати швидко писати. 3. перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін.; // Стріляти якийсь час. Івашко построчив з автомата в один бік і кинувся по ходу сполучення (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
  3. построчити — ПОСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док. 1. Якийсь час строчити, шити на машині. 2. перен., розм. Почати швидко писати. 3. перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін.; // Стріляти якийсь час. Івашко построчив з автомата в один бік і кинувся по ходу сполучення (Панч, Іду, 1946, 59). Словник української мови в 11 томах