1. Великий тлумачний словник сучасної мови

построчити

построчи́ти

-строчу, -строчиш, док.

1》 Якийсь час строчити, шити на машині.

2》 перен., розм. Почати швидко писати.

3》 перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін.

|| Стріляти якийсь час.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. построчити — построчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. построчити — ПОСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док. 1. Якийсь час строчити, шити на машині. 2. перен., розм. Почати швидко писати. 3. перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін.; // Стріляти якийсь час. Івашко построчив з автомата в один бік і кинувся по ходу сполучення (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
  3. построчити — ПОСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док. 1. Якийсь час строчити, шити на машині. 2. перен., розм. Почати швидко писати. 3. перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін.; // Стріляти якийсь час. Івашко построчив з автомата в один бік і кинувся по ходу сполучення (Панч, Іду, 1946, 59). Словник української мови в 11 томах