Словник української мови в 11 томах

постулат

ПОСТУЛА́Т, у, ч., книжн. Твердження, яке при побудові наукової теорії приймають без доказів як вихідне.

Основний постулат теорії Фрейда — існування у психіці людини нерозв’язного конфлікту між свідомим і несвідомим (Наука.., 6, 1968, 23);

// Незаперечна істина, що не потребує доведення; аксіома.

— Професоре, — мовила вона нарешті, знесилено збираючи свої думки.. — Ви забули про один постулат: життя для людини, а не людина для життя… (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 101).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. постулат — Вимога [XIX] Се скромні постулати «наразі», добрі як проба для вишколення збирачів. Дуже важно б було для комісії мати зголошення робітників, які б заохотилися до сеї праці і бажали вести її в порозумінні з комісією [XIX]  Словник з творів Івана Франка
  2. постулат — постула́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. постулат — [постулат] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
  4. постулат — -у, ч., книжн. Твердження, що його при побудові наукової теорії приймають без доказів як вихідне. || Незаперечна істина, що не потребує доведення; аксіома.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. постулат — ПОСТУЛА́Т, у, ч., книжн. Твердження, яке при побудові наукової теорії приймають без доказів як вихідне. Основний постулат теорії Фрейда – існування у психіці людини нерозв'язного конфлікту між свідомим і несвідомим (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
  6. постулат — постула́т (від лат. postulatum – вимога) твердження, яке при побудові наукової теорії приймають без доведення як вихідне. Пор. аксіома.  Словник іншомовних слів Мельничука
  7. постулат — ПОСТУЛАТ (від лат. postulatum — вимога) — аксіоматичне твердження, що змістовно виділене серед інших аксіом теоретичної системи і передує доведенню їх тверджень. Прикладом П. є твердження Евкліда про паралельні прямі.  Філософський енциклопедичний словник
  8. постулат — рос. постулат підтвердження, яке при побудові наукової теорії приймають без доведення (аксіома).  Eкономічна енциклопедія