постікати
ПОСТІКА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.
1. Стекти звідкись, з чого-небудь (про води, струмки і т. ін.).
Тільки що весна настала. Постікали води, зазеленіли трави, зацвіли садки, городи (Мирний, II, 1954, 37).
2. Стекти кров’ю (про багатьох).
3. с. г. Не палитися (про зерно, коренеплоди і т. ін.).
Постікало в хлібові зерно (Сл. Гр.);
Попід барканами росли зелені лопухи та кропива; вони постікали.. в холодку (Н.-Лев., І, 1956, 617);
Буряки постікали, бо заросли бур’яном (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)