постікати

ПОСТІКА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Стекти звідкись, з чого-небудь (про води, струмки і т. ін.).

Тільки що весна настала. Постікали води, зазеленіли трави, зацвіли садки, городи (Панас Мирний).

2. Стекти кров'ю (про багатьох).

3. с. г. Не налитися соком (про зерно).

Постікало в хлібові зерно (Сл. Б. Грінченка);

// Бути слабким, не буйним, не пишним (про рослинність, коренеплоди і т. ін.).

Попід барканами росли зелені лопухи та кропива; вони постікали .. в холодку (І. Нечуй-Левицький);

Буряки постікали, бо заросли бур'яном (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. постікати — постіка́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. постікати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Стекти звідкись, із чого-небудь (про води, струмки і т. ін.). 2》 Стекти кров'ю (про багатьох). 3》 с. г. Не налитися (про зерно, коренеплоди і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постікати — ПОСТІКА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Стекти звідкись, з чого-небудь (про води, струмки і т. ін.). Тільки що весна настала. Постікали води, зазеленіли трави, зацвіли садки, городи (Мирний, II, 1954, 37). 2. Стекти кров’ю (про багатьох). 3. с.  Словник української мови в 11 томах
4. постікати — Постікати, -каємо, -єте гл. 1) Стечь (во множествѣ). Весна настала. Постікали води, зазеленіли трави. Мир. ХРВ. 11. Були річки — постікали. Чуб. V. 539. 2) О зернѣ: не налиться. Постікало в хлібові зерно. Харьк. у. Въ подобномъ же значеніи о корнеплодахъ.  Словник української мови Грінченка