потаємно

ПОТАЄ́МНО, рідше ПОТАЄ́МНЕ. Присл. до потає́мний 1, 2.

Одного дня по сніданню, взявши шматок хліба з маслом у кишеню, я вибралася потаємно з дому і пішла (Фр., VII, 1951, 394);

Так вони й жили — потаємно ненавидячи один одного, але розуміючи, що мусять миритися, бо один без другого в тому ділі, яке їм доручено, вони ніщо (Збан., Сеспель, 1961, 23);

Вона потаємне від мене все переносила до сусідки (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. потаємно — потає́мно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. потаємно — див. таємно  Словник синонімів Вусика
3. потаємно — рідше потаємне. Присл. до потаємний 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потаємно — ПОТАЄ́МНО, рідше ПОТАЄ́МНЕ. Присл. до потає́мний 1, 2. Одного дня по сніданню, взявши шматок хліба з маслом у кишеню, я вибралася потаємно з дому і пішла (І.  Словник української мови у 20 томах
5. потаємно — ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм.  Словник синонімів української мови
6. потаємно — Потає́мно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. потаємно — Потаємно нар. = потаємне. Рк. Левиц. Потаїмно знов прийшла до Гиліни. Гн. І. 143.  Словник української мови Грінченка