потаємність
ПОТАЄ́МНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до потає́мний.
Скільки в цій дівчині непідробної чистої простоти! Її видно всю-всю. Її серце відкрите кожному, як польова квітка вітрам і сонцю, як чисте джерело синьому небові. Ні краплини потаємності. Яка є, така й є (Ткач, Арена, 1960, 154).
2. рідко. Те саме, що таємни́ця.
Збагнути Всесвіт судилося людині, першовідкривачеві всіх потаємностей земних (Літ. Укр., 28.I 1969, 3).
Словник української мови (СУМ-11)