потемнішати

ПОТЕМНІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до темні́шати.

Буйно розрослися трави й кущі, потемнішало листя на деревах (Донч., Вибр., 1948, 278);

Обличчя солдатів потемнішали, всіх зморила дрімота (Кочура, Зол. грамота, 1960, 290);

// безос.

Сині волошки проти місяця ще більше синіли, затуляючи собою мало не все вікно.. Немов аж потемнішало в хаті од їх, покращало… (Вас., І, 1959, 198).

Значення в інших словниках

1. потемнішати — потемні́шати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потемнішати — -аю, -аєш. Док. до темнішати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потемнішати — ПОТЕМНІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до темні́шати. Буйно розрослися трави й кущі, потемнішало листя на деревах (О. Донченко); Обличчя солдатів потемнішали, всіх зморила дрімота (П. Кочура); // безос.  Словник української мови у 20 томах
4. потемнішати — НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИ рідше, НАСУ́МРИТИСЯ (НАСУ́РМИТИСЯ) розм., ПОТЕМНІ́ТИ підсил., НАСУРМА́ЧИТИСЯ підсил. розм., НАХМА́РИТИСЯ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
5. потемнішати — Потемні́шати, -шаю, -шаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. потемнішати — Потемнішати, -шаю, -єш гл. Сдѣлаться темнѣе.  Словник української мови Грінченка