потемнішати

ПОТЕМНІ́ШАТИ, аю, аєш.

Док. до темні́шати.

Буйно розрослися трави й кущі, потемнішало листя на деревах (О. Донченко);

Обличчя солдатів потемнішали, всіх зморила дрімота (П. Кочура);

// безос.

Сині волошки проти місяця ще більше синіли, затуляючи собою мало не все вікно .. Немов аж потемнішало в хаті од їх, покращало... (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. потемнішати — потемні́шати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потемнішати — -аю, -аєш. Док. до темнішати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потемнішати — НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИ рідше, НАСУ́МРИТИСЯ (НАСУ́РМИТИСЯ) розм., ПОТЕМНІ́ТИ підсил., НАСУРМА́ЧИТИСЯ підсил. розм., НАХМА́РИТИСЯ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
4. потемнішати — Потемні́шати, -шаю, -шаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. потемнішати — ПОТЕМНІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до темні́шати. Буйно розрослися трави й кущі, потемнішало листя на деревах (Донч., Вибр., 1948, 278); Обличчя солдатів потемнішали, всіх зморила дрімота (Кочура, Зол. грамота, 1960, 290); // безос.  Словник української мови в 11 томах
6. потемнішати — Потемнішати, -шаю, -єш гл. Сдѣлаться темнѣе.  Словник української мови Грінченка