потинькований
ПОТИНЬКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потинькува́ти.
— Є добра глина, цеглу з неї роблять… І біла глина є. — А чому ж хати чорні, не потиньковані? — Та то ж дощі пообмивали (Шиян, Баланда, 1957, 56).
Словник української мови (СУМ-11)