потихесеньку
ПОТИХЕ́СЕНЬКУ, присл., також у сполуч. з присл. помалесеньку. Пестл. до потихе́ньку.
Як заграєш потихесеньку — Серце мре, А мене всю молодесеньку Сум бере (Черн., Поезії, 1959, 242);
[Ялина:] Не тисни, навісний, — Помалесеньку! Ой цілуй та милуй Потихесеньку (Рудан., Тв., 1959, 292);
Паровоз вугілля й воду вже набрав і — чах-чах-чах! — потихесеньку підходить до состава на путях (Забіла, У.. світ, 1960, 13);
Налапала [Оксана] поночі засув і що то вже довго його двигала, потихесеньку та помалесеньку (Кв.-Осн., II, 1956, 453).
Словник української мови (СУМ-11)