потихесеньку
ПОТИХЕ́СЕНЬКУ, присл., також у сполуч. з присл. помалесеньку.
Пестл. до потихе́ньку.
Як заграєш потихесеньку – Серце мре, А мене всю молодесеньку Сум бере (Микола Чернявський);
[Ялина:] Не тисни, навісний, – Помалесеньку! Ой цілуй та милуй Потихесеньку (С. Руданський);
Паровоз вугілля й воду вже набрав і – чах-чах-чах! – потихесеньку підходить до состава на путях (Н. Забіла);
Налапала [Оксана] поночі засув і що то вже довго його двигала, потихесеньку та помалесеньку (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)